Батьки і діти – це любов і сльози, Це вічне щастя і одвічний біль, Це – сонце і тепло, сніги й морози, Мед на вуста й на вічні рани сіль. Як на троянді – колючки і квіти, Так і в житті є радість і печаль, Високі мрії й дуже різні діти… Чому таке трапляється, на жаль? Всім хочеться все мати в ідеалі, Причому, водночас і без зусиль. Щоб щастя без труда й печалі
Пливло саме у руки звідусіль. Та у житті такого не буває, Й запам’ятати треба, в чому річ; Зоря щаслива лиш тоді засяє, Якщо трудитись будеш день і ніч. А діти – це і щастя, і турбота, Відповідальність і тривога теж, Без відпочинку й вихідних робота, Любов така, яка не має меж.
Коментарi